Суддя Микола Чаус – огидний амбасадор судової системи
Суддя Микола Чаус, який 15 років пропрацював у Дніпровському райсуді Києва, є зараз одним із найвідоміших українських суддів, хоча ще декілька років тому про нього ніхто особливо й не знав.
У травні 2009 року колегія суддів Дніпровського районного суду Києва (на чолі з суддею Чаусом) винесла обвинувальний вирок Юрію Мосєєнкову за ст.115 КК України (умисне вбивство) і засудила його до 10 років позбавлення волі спираючись лише на його "явку з повинною". При цьому, за словами захисників, отримана вона була в період його тижневих допитів в будівлі прокуратури Дніпровського району і без присутності адвоката. Півроку потому Апеляційний суд Києва скасував цей незаконний вирок Чауса і ко та відправив справу на новий розгляд, а пізніше взагалі повернули на додаткове розслідування через “фальсифікацію матеріалів”.
Наступний раз Чаус прославився під час подій революції Гідності, коли назаконно позбавляв водійських прав учасників Автомайдану. Зокрема, він визнав винним та на шість місяців позбавив прав пенсіонера Костянтина Вельтищева. При цьому авто пенсіонера в той день простояло в гаражі і нікуди не їздило. Це підтверджував свідок, камери стеження гаражного кооперативу та журнал в’їзду-виїзду автомобілів. Але суддя ці докази проігнорував.
У квітні 2015 року тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів затвердила висновок про порушення суддею Чаусом присяги. У жовтні того ж року Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції прийняла висновок рекомендувати Вищій раді юстиції звільнити суддю Чауса.
Паралельно Чаус продовжував судити і встиг прославитися ще двома рішеннями: зняти із розшуку ексрегіонала Юрія Іванющенка та арештувати Геннадія Корбана, коли того підозрювали у створенні злочинної організації, привласненні коштів в особливо великих розмірах та викраденні людей. За інформацією джерел «Української правди», в арешті Корбана нібито було зацікавлене оточення тодішнього Президента Порошенка.
Суддя Чаус взяв Корбана під варту, після чого ВРЮ раптом передумала його звільняти. 18 лютого 2016 року Вища рада юстиції за результатами таємного голосування відмовилася вносити пропозицію до парламенту щодо звільнення Чауса. Члени ВРЮ сказали, що в матеріалах справи немає достатніх доказів, які б ставили під сумнів об’єктивність, неупередженість судді Чауса М.О. під час розгляду та винесення постанови у справі про позбавлення прав пенсіонера Вельтищева.
А ще Чаус підпадав під закон про люстрацію, але завдяки своїм вмінням ухвалювати потрібні судові рішення і безвідмовності все ж залишився на посаді.
Що ж до звільнення, то офіційно Чауса звільнили з посади судді лише у листопаді 2017 року. І то не за його рішення під час Майдану чи інші порушення, а за ймовірне отримання хабара у 150 тисяч доларів.
Хабар у банках
9 серпня 2016 року детективи Національного антикорупційного бюро України викрили Чауса на вимаганні та отриманні 150 тисяч доларів США (понад 3,7 млн грн).
За версією НАБУ, хабар Чаус розділив на дві частини: 80 і 70 тисяч доларів. Першу частину поклав у 2-літрову банку і закопав біля забору однієї із ділянок, якою користувалася його дружина, а другу частину поклав у банку на 1,85 літра і залишив у машині Toyota Land Cruiser Prado (якою користувався сам Чаус, хоча за документами вона належала його матері-пенсіонерці).
Ці кошти Чаус нібито отримав за винесення вироку в інтересах підсудної Світлани Сасевич. Замість можливих 7 років позбавлення волі суддя призначив їй лише 5 років, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком у 1,5 роки.
Світлану Сасевич судили за статтями щодо незаконного придбання, зберігання і збуту наркотичних речовин. За даними прокуратури, які вони повідомили журналістам програми “Наші гроші. Досудилися”, жінка продала тисячу таблеток димедролу під час контрольної закупки міліцією, а ще 8 тис таких таблеток в неї знайшли під час обшуків.
Прокурори просили 7 років позбавлення волі. Натомість суддя Чаус призначив більш м’яке покарання, ніж було передбачено законом і засудив її лише до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. При цьому звільнив від тюрми з іспитовим строком в 1,5 роки. Чаус врахував нібито щире каяття Сасевич, активне сприяння розкриттю злочину, її похилий вік, утримання матері похилого віку та наявність тяжких хронічних захворювань.
Після цього справа мала декілька заходів в апеляцію та касацію. 29 грудня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишили без задоволення, а вирок судді Чауса без зміни. Проте прокурори не здалися і оскаржили таке рішення апеляції до Верховного суду. У липні 2021 року судді Верховного суду знову скасували ухвалу апеляції і призначили новий розгляд справи, тому фінальної крапки все ще немає.
Втеча з України
Але повернімося до дня, коли детективи зловили суддю Чауса на гарячому. Як же йому вдалося втекти?
Справа в тому, що діюче на той час законодавство передбачало процедуру зняття недоторканності з суддів через голосування в залі Верховної Ради України. Без такої згоди суддю не могли затримати або ініціювати питання про обрання для нього тримання під вартою.
Проста арифметика: суддю Чауса викрили “на гарячому” ще 9 серпня 2016 року. Верховна Рада України тоді перебувала на канікулах і переважно відпочивала в теплих краях. Їм вдалося зібратися лише за місяць, на початку вересня 2016 року. 279 народних депутатів надали згоду на арешт та тримання під вартою для Чауса, але судді вже давно не було в Україні. З листопада 2016 року Чаус перебував у міжнародному розшуку, а на початку 2017 року суд призначив Чаусу запобіжний захід у виді тримання під вартою (заочно).
За однією із версій, виїхати судді Чаусу з України допомогли тодішні співробітники служби безпеки президента Порошенка, зокрема і її колишній начальник Юрій Федоров, співробітник Головного управління розвідки Міноборони та двоє адвокатів — Андрій Смирнов та Кім Веремійчук. Нібито на наступний день після викриття на хабарі, Чауса таємно вивезли в один із київських ЖК, а згодом працівники служби безпеки Президента допомогли йому вилетіти з України за документами громадянина Молдови на прізвище Турку, який візуально нібито схожий на Чауса.
Журналісти видання Слідство.Інфо повідомляють, що у липні 2019 року, через три роки після втечі Чауса, НАБУ відкрило провадження за цим фактом.
Життя у Молдові
На початку березня 2017 року Чаус знайшовся у Молдові, коли добровільного звернувся у органи правопорядку і заявив про незаконний перетин кордону. Суд Кишинева присудив Чаусу за це 15 діб адміністративного арешту. Пізніше йому додали ще 10 діб арешту.
Після появи Чауса у Молдові, Спеціалізована антикорупційна прокуратура заявила про намір вимагати його екстрадиції, а детективи НАБУ передали в Генпрокуратуру документи для цього. В окружному суді Кишинева навіть розпочали слухати справу про екстрадицію, однак кожен раз слухання відкладалися на прохання захисту.
Вільний час Чаус зі своїми адвокатами даремно не витрачав та звернувся до президента Молдови Ігоря Додона із заявою про надання політичного притулку. Однак 5 жовтня 2017 року Комісія з питань громадянства і надання політичного притулку при президенті Молдови відмовила Чаусу. Після цього суддя подав в суд на Президента Додона. Судовий розгляд тривав у різних інстанціях більше 3 років. У березні 2021 року колегія цивільних, комерційних і адміністративних спорів Верховного суду Молдови остаточно відмовила Чаусу в оскарженні рішення про відмову в наданні йому політичного притулку. Оголосити повний текст рішення мали у квітні 2021 року. А наступним кроком мала стати екстрадиція судді в Україну, проте зненацька його “викрадають”...
Викрадення і повернення в Україну
3 квітня 2021 року адвокат екссудді Юліан Балан заявив, що група невідомих озброєних чоловіків викрала Чауса у центрі Кишинева. Міністр внутрішніх справ Молдови Павел Войку одразу після викрадення повідомляв, що суддю вивезли за межі країни, можливо, на територію України, а листування організаторів злочину велося українською мовою.
Пізніше команда журналістів “Слідства.Інфо” разом з колегами з RISE Moldova з’ясували, що до викрадення судді ймовірно причетні люди, пов’язані з українськими розвідувальними та дипломатичними органами, а самі організатори та виконавці чимало наслідили в Молдові.
Після цього був місяць затишшя, аж поки в середині травня Чаус не вийшов у публічний простір. На новоствореному телеграм-каналі оприлюднили відео, на якому екссуддя заявив, що він живий і здоровий, але просить гарантій безпеки, бо він обіцяє викрити "дуже впливових людей". Після цього на каналі опублікували ще декілька відео та постів, аж поки наприкінці липня Чаус сам раптово не з’явився у селі Мазурівка Вінницької області, яке розташоване неподалік кордону з Молдовою.
Голова місцевої сільради Валерій Груньківський сказав, що Чаус прийшов до будівлі сільради сам, в шортах, весь брудний і з голим торсом. Він був голодний і працівники дали йому поїсти. Після цього приїхали співробітники Могилів-Подільського міжрайонного відділу СБУ і забрали Чауса із собою. За даними УП, на Чауса вже “чекав” гелікоптер, який доставив його до Василькова. Звідти на автомобілях СБУ із супроводом його повезли у Центральне управління СБУ на вулиці Володимирській у м.Києві.
В Києві кортеж із Чаусом та працівниками СБУ зустрічали детективи НАБУ, які за допомогою гучномовця вимагали видати їм Чауса.
І вони мали на це повне право, так як Чаус ще з 2016 року перебував у розшуку, а з 2017 року є заочне рішення суду про його тримання під вартою. Згідно з кримінальним процесуальним кодексом України (стаття 210) уповноважені працівники СБУ зобов’язані були доставити Чауса до найближчого підрозділу НАБУ, а про саме затримання одразу ж повідомити детективів. Такі “перегони” СБУ і НАБУ тривали до самісінької будівлі главку СБУ в центрі Києва, де Чауса зрештою й заховали.
Після цього СБУ видала “офіційний реліз”, що вони ще з травня 2021 року розслідують справу за фактом викрадення Чауса та його незаконного переправлення через державний кордон. І нібито всі їх дії відбувалися в рамках цього кримінального провадження: “щодо пана Чауса вжито заходів для забезпечення його безпеки. Зважаючи на його фізичний і моральний стан після тривалого позбавлення волі, наразі йому надається необхідна медична допомога”.
Що далі?
Фактично СБУ заховали від НАБУ підозрюваного у хабарництві екссуддю. Більше того, вони спершу заховали його і від Вищого антикорупційного суду, де вже на початку цього тижня мали б розглянути клопотання про обрання Чаусу запобіжного заходу.
Зрештою Чауса все ж доставили до Антикорупційного суду, де після кількагодинного судового засідання йому обрали запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного браслету. Запобіжний захід діє до 18.08.2021, тобто до закінчення строку досудового розслідування.
Адвокати Чауса заявили, що переслідування їх клієнта нібито політично вмотивоване, а сам Чаус наразі співпрацює з СБУ і справу необхідно передати від НАБУ іншому органу досудового розслідування.
Дуже не хочеться, щоб у цієї справи була така ж доля, яка спіткала ще одну топкорупційну справу щодо заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова. Саме за допомогою ручних суддів, прокурорів та сбушників це провадження спершу забрали від НАБУ, САП та ВАКС, а потім взагалі “злили”, не залишивши їй жодних юридичних перспектив.