Кадрова короткозорість прем’єра і ціна помилки

Кадрові експерименти українського уряду носять останнім часом особливо системний і послідовний у своїх негативних наслідках характер. Чи не кожне призначення закінчується епічним фейлом чи багатосерійним корупційним скандалом. Причому все відбувається за класичним анекдотичним виразом – чим далі в ліс, тим товщі партизани. З кожним наступним разом, кадрова короткозорість керівництва українського уряду обходиться країні і її громадянам все дорожче і дорожче.

Для тих, хто слідкує за ситуацією, стає очевидною чітка закономірність – від призначення до призначення, які здійснює кабінет Дениса Шмигаля, рівень корупції у державних структурах і підпорядкованих уряду підприємствах збільшується в геометричній прогресії.

Чого вартий незгасаючий скандал навколо державного підприємства НАЕК “Енергоатом”, де після призначення т.в.о президента компанії Котіна раз за разом спливають все нові факти багатомільйонних зловживань, а саме підприємство перебуває на грані повного банкрутства. 

При цьому, згадані зловживання відбуваються на всьому: від закупок запчастин для українських АЕС у підставних офшорних, в тому числі російських, компаніях до тендерів на будівництво потенційно небезпечних об’єктів інфраструктури. Як то історія із виведенням у готівку коштів на будівництві сховища відпрацьованого ядерного палива. Сюди ж варто додати і гучний корупційний скандал довкола Державного агентства України з управління зоною відчуження, де призначені урядом управлінці примудрилися створити корупційну схему на 3,8 мільярда гривень.

Сюди ж варто додати і “успішне” впровадження урядом Дениса Шмигаля Антиковідної програми і ще десятки більш масштабних і дещо менших корупційних історій. Наприклад, нездатність уряду навести лад у лісовому господарстві, де через корупцію посади позбулись за рік відразу два керівники Державного агентства лісових ресурсів. 2 липня Кабінет Міністрів звільнив із займаної посади голову Держлісагенства Андрія Заблоцького, а призначений на його місце Василь Кузьович протримався до 18 січня. Їхньому наступнику експерти пророкують не тривалішу каденцію, адже  корупційні скандали довкола вирубки лісу гучно лунають у всіх ключових областях.

Ну і нарешті, повний і навмисний провал будь-яких спроб подолати систему поборів у ДАБІ. Тут згадана короткозорість Шмигаля і цинізм тих, хто формує для теперішнього уряду кадрово-корупційну політику увійшли у стадію особливо тяжкого загострення.

Не встиг ще остаточно вщухнути скандал щодо попереднього призначенця кабміну Сергія Федоренка, очевидно причетного до діяльності викритого Службою безпеки України крупного злочинного угруповання з теперішніх і колишніх працівників інспекції, і розпочатись реальне розслідування його діяльності, як з посади тимчасово виконуючої обов’язки керівника ДАБІ в уряді вирішили звільнити Ірину Король.

Людину, яка не на словах, а на ділі, почала зачистку структур архітектурно-будівельної інспекції України від старих корумпованих кадрів підконтрольних кримінально-номенклатурним кланам.

За нашою інсайдерською інформацією сьогодні на засіданні уряду заплановано розглянути питання про усунення Король від обов’язків т.в.о керівника ДАБІ, а на її місце уже підготували кандидатуру куди більш лояльну і до “схем”, і до тих, хто їх контролював до останнього часу. 

За твердженнями наших джерел у архбудінспекції, Сергій Галіцин є креатурою головного опонента Ірини Король – міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова і одночасно є наближеним до групи Ісаєнко-Плачкова-брати Горові. Перший контролював ДАБІ на Харківщині, останні роками утримували потоки “чорного налу” з будівництва в Одесі, Києві і багатьох інших великих містах.

Втім, спецперевірка організована Іриною Король зокрема по Харкову і Одесі виявила сотні порушень, внаслідок чого було ініційовано відсторонення від виконання своїх обов’язків керівників місцевої інспекції, що, у свою чергу, ставило під загрозу весь багатомільйонний корупційний бізнес згаданих вище осіб у цих потужних з точки зору інтенсивності будівництва містах.

Крім того, Галіцин, за твердженнями наших джерел, має чудові стосунки зі ще однією знаковою з точки зору організації схем у ДАБІ фігурою – Сергієм Кузьміним, тож інтереси всіх зацікавлених груп впливу співпали. І ми з вами, схоже, стаємо свідками закінчення історії Ірини Король і її хрестового походу проти корупції в ДАБІ.

Найцікавіше, що за іронією долі ДАБІ знову потрапляє під вплив екс-регіоналів, які знайшли собі прихисток у партії ОПЗЖ Віктора Медведчука. Від першого дня своєї роботи у луганському ДАБІ Галіцин потрапив під вплив Наталії Чекомасової, а через неї і під вплив уже згаданих “рєшал” Горових. Крім того, є інформація про зв’язки Галіцина з певними впливовими особами на окупованій території так званої ЛНР.

Залишається сподіватися, що голова українського уряду все-таки вчасно прозріє і перестане ганьбити і себе, і країну подібними кадровими рішеннями. Адже сліпота, з якою уряд висуває кандидатури на ключові позиції у державних структурах, швидко може стати фатальною.

Тим більше, що ділки, які прикриваються його ім’ям, активно використовують для боротьби з конкурентами правоохоронні органи. Зокрема ДБР, яке радо виконує замовлення кримінальних кланів. Допоки готувалась до публікації ця стаття, стало відомо про візит слідчих Бюро у центральний офіс ДАБІ, а це означає, що скоро ми дізнаємось про відкриття нових кримінальних справ на Король та її команду.

В будь-якому разі Шмигалю треба пильно придивитись до тих, хто підсовує йому подібних до Сергія Галіцина кандидатів і, зокрема, до ролі у цій історії Олексія Чернишова, який, залишаючись великою мірою у тіні, своїми діями фактично знищує залишки авторитету теперішньої влади. І це стосується не стільки прем’єр-міністра, скільки постаті Президента Зеленського, особистою дружбою з яким Чернишов регулярно і максимально публічно бравірує.

У цьому контексті всі санкції ініційовані Зеленським проти Медведчука і компанії виглядають дешевою імітацією. Адже однією рукою куму Путіна закривають телеканали, а іншою люди з оточення Зеленського дають можливість антиукраїнським силам отримати не обмежені фінансові ресурси, які неодмінно будуть використані на підрив української державності, в тому числі і на подальше тотальне корумпування державних інституцій і окремих високопосадовців.